Це ніжна, ледь помітна історія про сни, про самотність та вічні пошуки другої половинки.

15 грудня 2020 року театральна студія АртЕко представила глядачам прем’єру одноактної вистави за твором Габріеля Гарсіа Маркеса «очі блакитного собаки». Режисер і композитор Олег Долішній, педагог по сценічному руху Анастасія Камм. У виставі, разом з студійцями, приймав участь соліст «Київ Модерн-балет» – Мішель Фондю у ролі аптекаря.

На виставі, про виставу…

З перших секунд, як тільки відкрилася завіса, сцена та зала наповнилися дуже ніжною та романтичною атмосферою. Здавалося, що актори і глядачі одночасно стали одним нероздільним цілим. Кожен з присутніх в залі жив переживаннями героїв із чудового оповідання великого Маркеса. Зал то вибухав оплесками, то завмирав у передчутті дива, у передчутті того, що два люблячих серця нарешті зможуть впізнати один одного і зустрітися! Так і вийшло! Навпаки від оповідання Маркеса «Очі блакитного собаки», наші герої зустрілися. Але, про це трошки пізніше.

Говорячи про виставу, можна відмітити, що вона була наповнена тонко продуманим символізмом та образністю. Живі предмети: стіл, дзеркало, крісло – жителі сновидів, які були свідками прекрасної історії. Вони всіляко намагалися допомогти юнаку та дівчині впізнати один одного. Вони, то відлунням промовляли колись кинуту фразу «Очі блакитного собаки», нагадуючи ці «заповітні слова», та створюючи різні виразні картини і мізансцени, стикали їх обличчя до обличчя сподіваючись, що хоча б хтось з них впізнає у погляді свою мрію. Все, що відбувалося наяву, теж дивувало своєю яскравістю та незвичайним режисерським замислом. За задумом режисера, постановка не тільки переносила нас у сновидіння – місце зустрічі хлопця і дівчини, але й дуже яскраво і виразно показувала нам картини реального світу. Того світу, в якому мешканці «льодяного міста» скрізь зустрічали дівчину, яка пише фразу «очі блакитного собаки»! Проявляючи роздратування та нетерпимість до дівчини, вони насміхалися над нею, уїдливо супроводжуючи її дії колючими репліками.

Ці фрази пронизували глядачів наскрізь. У той момент, коли молода дівчина марно намагалася розпитати городян, чи не бачили вони юнака, у її бік летіли усмішки та холодний рівно душний погляд.

Холодний, байдужий характер жителів «льодового міста» гарно підкреслювали костюми – це дощовики з поліетилену. Дійсно, відчувалась присутність холоду, що леденить. Цікаво те, як була вирішена ця сцена. У сцені «льодового міста» були присутні не тільки діалоги та репліки персонажів – це було ціле танцювально-пластичне рішення, дуже динамічне та яскраве. Події розгортались у дуже виразному танці. У незвичайному світлі з’явився перед нами аптекар – співаючий і граючий на роялі. Режисер надав цьому персонажу особливий сенс. У творі Маркеса, аптекар з’являється лише у той момент, коли дівчина, зайшовши у аптеку, питає про юнака і пише на підлозі заповітну фразу. Але у виставі аптекар є таким собі містичним персонажем.

Олег Долішній:

«Я наділив його якостями мудреця, глибоко і філософськи розуміючого дії, що відбуваються. Він бачить все і вся, як би зверху, він знає про дівчину все, знає про її почуття. Він знає і самого хлопця…»

Аптекар у інтерпретації режисера розкритий у постановці, як людина, яка допомагає двом люблячим людям знайти один одного. У фіналі вистави аптекар виконує пісню, в якій і говориться про людські почуття і намагання знайти справжню любов. Цією піснею, цим підсумком, аптекар остаточно розкриває загадковий образ свого персонажу, який протягом всієї вистави утримував глядача, залишаючись загадковим.

З роллю аптекаря блискуче справився Мішель Фондю – соліст «Київ Модерн-балет». Майстерно володіючи пластикою і вмінням створювати яскраві образи, а також передавати їх внутрішній стан, Мішель знайшов дуже вірні і точні краски. Крім того, він яскраво виконав пісню «Коли прокидається місто» – це був його прекрасний вокальний дебют, як співаючого артиста балету. Хотілося б сказати ще про деякі цікаві моменти. У постановці Олега Долішнього, головний герой представ перед нами, як незрячий хлопець. І лише у вісні він отримує можливість бачити, тому всі спроби зустрітися з дівчиною наяву, залишаються напрасними. Роблячи хлопця сліпим, режисер говорить нам про те, що дуже часто ми не помічаємо своєї мрії, своєї любові і проходимо повз неї. Ми стали сліпі один до одного. Цікаво і те, що по замислу – хлопець є сліпим письменником, який як раз і пише цю розповідь «Очі блакитного собаки». Дівчині ж режисер відводить роль не тільки дівчини закоханій у свою мрію, але і роль музи, натхнення, яким вона є для хлопця. І у сцені «льодового міста», коли події розгортаються наяву, ми бачимо хлопця, який сидить за столом і стежить за тим, що відбувається. Він сидить тримаючи у руках перо та папір – пише, супроводжуючи дійство своїми репліками, як би то ілюструючи їх.

Дуже яскравою була сцена зустрічі хлопця і дівчини на початку вистави – момент переходу між реальністю та сновидом. Дівчина то там, то тут з’являлася у променях світла, малюючи на підлозі фразу «очі блакитного собаки». На сцені запалився ще один промінь і ось він! Він – сліпий хлопець, що сидить на лавці з керосиновою лампою та тростю. Луна, хмари, зіркове небо і ніжна прониклива музика…! Водночас дівчина обернулася, а хлопець сказав:

– «Вона пильно дивилася на мене, а я все не міг зрозуміти, де раніше бачив цю дівчину. Її вологий тривожний погляд заблистів у нерівному світлі керосинової лампи і я згадав. Мені кожну ніч сниться ця кімната і лампа, і кожну ніч я зустрічаю тут дівчину з тривожними очима. Так-так, саме її я бачив кожен раз, переступаючи хитку грань сновидів, грань яві і сну».

Все це уносить нас в якусь неймовірно красиву казку. Що ще було несподіваним і цікавим. Описаний в оповідання Маркеса момент:

… Іноді, у той момент, коли ми знаходимо один одного у лабіринтах снів, хтось там, зовні упускає на підлогу ложечку, і ми прокидаємося. Мало-помалу ми змирилися з печальною істиною – наша дружба знаходиться в залежності від дуже прозаїчних речей. Якась ложечка на світанку може покласти кінець нашій короткій зустрічі.

Режисер знайшов незвичайний хід, щоб максимально гостро показати і розкрити цю частину оповідання, весь його драматизм. У виставі «Очі блакитного собаки» у якості обставин, які можуть заважати зустрічі двох закоханих, з’являються поліцейські. Вони, як суворі охоронці закону слідкують за ти, щоб хлопець і дівчина не доторкнулися один до одного. І знов ми бачимо динамічну сцену з яскравими танцями і піснею, з ліжком, яке весь час рухається і на якому поперемінно з’являється то хлопець, то дівчина. Світло поліцейських ліхтарів, які променями розрізають простір і розділяють закоханих. Все це надавало якусь особливу гостроту та виразність, чуттєвість і в той самий час динаміку. Картини змінювалися одна за одною, плавно переходячи від спокійних сцен до динамічних. Всі сорок хвилин, які йшла вистава, не губилося відчуття загадки і несподіваності, трепетного очікування – а що ж далі. Глядач постійно був залучений до того, що відбувалося на сцені.

Особливо хочеться підкреслити пісні, які звучали у виставі. Вони були дуже точно написані автором і гарно підкреслювали містичний реалізм Маркеса, придавали виставі особливу ніжність і глибину.

Пісня «Сон на двох» була розбита на три частини, по куплетах так, щоб передати три різних фази-стана сну: засипання, глибокий сон та пробудження. Кожен куплет був аранжований по різному і по різному виконувався героями. У фіналі вистави режисер дав зрозуміти глядачам, що наші герої зустрілися. Ні, зустріч не відбувається, очевидне лише легкий натяк на те, що може бути …

Можна було б ще багато казати про враження від вистави «Очі блакитного собаки», але, підводячи висновки, можна сказати, що прекрасніший і багатьма улюблений твір Габріеля Гарсіа Маркеса «Очі блакитного собаки» отримав ще одну достойну трактовку! Браво актори! Браво режисер та педагоги!

Некоторые отзывы зрителей.

Анастасия Анастасия
Очень красивая песня, которую исполнил “аптекарь”. Прямо очень, очень красивая!!!
(Дуже красива пісня, яку виконав «аптекар». Прямо дуже, дуже красива!!!)

Наталия Шевченко
Такая трактовка, думаю, понравилась бы Маркесу. Актёры молодцы все, но, особенно, девушка – загляденье!
(Така трактовка, гадаю, сподобалася б Маркесу. Актори молодці все, але, особливо дівчина – чудо!)

Наталия Тимофеева
Эмоции зашкаливают! Послевкусие прекрасное!!!
(Емоції зашкалюють! Післясмак прекрасний!!!)