Вітаю. Мене звуть Олег Долішній. Ця стаття буде корисна тим, хто хотів би поліпшити пам’ять своєї дитини, поліпшити здатність швидко і міцно запам’ятовувати великі потоки інформації.

Отже, я хочу розповісти вам про метод і вправи, які сприяють покращенню і розвитку пам’яті, а також допомагають розвинути образне мислення, частково виробити стійкість уваги у дітей та підлітків. Я буду ділитися своїм досвідом і своїм методом, витоки якого ідуть від класичної акторської школи К. С. Станіславського, на неї я й буду спиратися. А також, буду спиратися на багаторічний досвід викладацької діяльності і роботу з дітьми в театральній студії АртЕко.

Чому я вважаю вправи, які увійшли в курс акторської майстерності максимально ефективними? Відповідь проста. Хто, як не актор стикається з запам’ятовуванням великих обсягів тексту, дійових ліній на сцені, станів, звуків, запахів, смаків і образів? Безсумнівно, можна заперечити, сказавши: «чи це єдина професія, де людина стикається з запам’ятовуванням великої кількості інформації і не тільки текста?!» Так, я можу погодитися з запереченнями, що існують сфери діяльності в яких необхідно мати хорошу і рухливу пам’ять, але …

Справа у тому, що актор не тільки запам’ятовує текст, дійство, образи, обставини – це пів справи і можна сказати: «невелика наука», але складність у тому, що дія актора відбувається публічно у присутності великої кількості глядачів або перед об’єктивом камери (якщо ми говоримо про кіно). А це особливий, ключовий момент. Наявність великого емоційного, фізичного навантаження, пильної уваги із боку глядачів – дуже впливає на роботу всіх органів, в тому числі і пам’ять. Ніхто не бажає стоячи на сцені забути текст, забути рухи, загубити контроль над собою. Ця помилка тут же кидається в очі всьому залу. Це може нанести серйозну психологічну травму, зажим на довгі роки, особливо якщо ми говоримо про дітей та підлітків. Тому, у підготовці актора, роботі з пам’яттю приділяється дуже пильна і особлива увага. Звичайно, треба розуміти, що акторська майстерність – це дуже ємна наука, так саме наука і ніяк інакше, її треба вивчати цілком, не відкидаючи нічого і підходячи комплексно. Але ж з чогось треба починати? Нехай навіть з такої маленької, але важливої і необхідної деталі, як пам’ять! Давайте спробуємо «розім’яти пам’ять»!





До того, як ми підемо далі, скажу, що це мій суб’єктивний досвід і спостереження. Вам вирішувати скористатися їм чи пройти мимо.

Проблеми, проблеми!

Отже, до того, як я почну описувати вправи для тренування пам’яті, треба хоча б побіжно, сказати про деякі причини, які перешкоджають гарному запам’ятовуванню.

Проблема №1 «Зажим»

Внутрішня невпевненість, сором, страх зробити помилку будуть негативно впливати на запам’ятовування чого-небудь. Треба позбавлятися від цих, заважаючи пам’яті факторах. Звичайно ж, це дуже складний і тонкий момент, який потребує кропіткої і тривалої роботи.

Але почати тренувати пам’ять можна вже зараз, навіть якщо існують які не-будь психологічні зажими. Зразу цю проблему, нажаль, не вирішити. Робота по звільненню від зажимів – це ще один з напрямків, яке опрацьовується на акторському тренажі і ведеться з актором протягом не одного місяця, а то і років. Але чекати не обов’язково. Навіть, якщо дитина зажата, невпевнена у собі, давайте спробувати! Адже на сцену його поки що ніхто не тягне! Правда?

Проблема №2 «Увага»

Неуважність або поверхневе сприйняття. Невміння зосередитися на об’єкті. Тут об’єктом може бути все, що завгодно: зорові образи, текст, звук і т.п. це веде до того, що пам’ять буде губити інформацію. Як можна вирішити цю проблему? Зараз я наведу приклад того, як ми це робимо на наших заняттях, тренуючи чіпку увагу у дітей.

Перше що треба пам’ятати – це те, що ваша увага буде краще за все запам’ятовувати об’єкти, які привертають увагу. Те, що цікаво і яскраво. Яскраві картинки, звуки, відчуття і т.д. особливо коли ми говоримо про дітей. Тут звичайно необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини і використовувати індивідуальний підхід, ставлячи задачу.

Отже, зробіть з дитиною просту вправу. Вона називається «Розглядання». Ця вправа полягає у тому, що треба вибрати любий об’єкт: картину, музичний фрагмент, фрагмент стіни або одягу і почати уважно розглядати його. Пограйте з дитиною, хто більше знайде у знайомому об’єкті нових деталей, подряпин, кольорів, відтінків, звуків і т.п.

Можна розіграти етюд, щоб краще мотивувати дитину. Наприклад, модна сказати, що він потрапив на безлюдний острів і ключем до спасіння будуть нові об’єкти, які він знайде в знайомій йому речі. Грайте з ним удвох. Особливо гарно, якщо у гру будуть грати декілька дітей. Вони з задоволенням захоплюються цим процесом. У тому випадку, коли дитина або діти з легкістю справляються із завданням, можна ускладнити задачу. Введіть часові рамки. Наприклад, скажіть, що ключ до спасіння треба добути за десять секунд і за цей час знайти якомога більше деталей. Або, поставте кількісну задачу: чим більше нових деталей, тим краще.

Ми на наших заняттях опрацьовуємо самі складні варіанти, добавляючи до вправи емоційні фарби. Припустимо, відчуття страху, чи радості, чи нудьги, але це вже тоді, коли діти виконують і кількісний показник і часовий достатньо вільно. Якщо хочете, спробуйте і ви! Діти це роблять з величезним азартом! Так відточується їх увага. Звичайно, існує багато вправ для тренування уваги, але спробуйте почати з малого! Пам’ятайте, головне, це пробудити інтерес і азарт!

Проблема №3 «Зубріння»

Проблема зубріння відноситься до запам’ятовування безпосередньо текста. А якщо говорити про школу, то і формул, цифр, дат і т.д. Тут я рекомендую також застосовувати творчий підхід. Звичайно ж, на репетиціях ми не торкаємося таблиці множення та формул. Хоча, чесно кажучи, і це буває! Але про це наступного разу! Все ж таки, у чому є секрет запам’ятовування тексту? Наприклад, вірша або оповідання?

Перше – це образне запам’ятовування, друге – текст треба «викрасти і привласнити». Зараз я все поясню.

Говорячи про перший момент, діти, працюючи з текстом, намагаються запам’ятати слова, зазубрити, заштовхнути в себе, але слова запам’ятати важко, принаймні, дитині. Слова – це просто набір ключів-знаків. А дитина звикла грати! Вона повинна грати! Це її потреба! Але як грати з словами, заштовхуючи їх у голову, вона не завжди ще розуміє. Дитина звикла грати уявою і образами. Так ось, треба запам’ятати не слово, а картинки-образи. Під кожним символом бачити свою, саме свою особисту картинку. У одної дитини вона може бути одна, у іншої друга.





Виконайте наступну вправу: я її називаю «образне слово».

Називайте дитині слова. А вона нехай під кожне слово знаходить свої картинки. Потім, попросіть озвучити свої образи, прив’язані до слова. Після цього попросіть повторити слова. Ось побачите, дитина з легкістю виконає це завдання. І все тому, що зоровий образний ряд цікавіший за слова. Пам’ятайте, головне правило – це інтерес!

Це стосується і віршів. Вивчаючи вірш з дитиною треба огортати поетичні строки в образні картинки. Необов’язково це повинен бути зоровий образ. Це може бути і пластичний, і музичний, і звуковий який завгодно! Тим більше, що віршована форма передбачає наявність таких яскравих образів. Так у дітей буде формуватися образна – жива мова, у іншому випадку вона може перетворитися в безобразну …

Тепер відносно «викрадання тексту» у автора і привласнення собі. Цей метод я відкрив і використовую під час занять і репетицій. Звичайно, професійні актори самостійно знають, що робити і як це працює. Щоб текст легко запам’ятовувався, вони «пропускають його через себе», чуже життя, як своє. Але дітям це незрозуміло. Що означає «пропустити через себе»? потрібен інший підхід. І ось, я знайшов поняття «викрасти текст» або «відкопати його». Я знову пропоную пограти з ними у «злодюжок» або «археологів», які відкопали текст. Я пропоную їм представити, що колись давно автор: письменник або поет написали живу історію, яку уклали в сухі букви і слова, щоб ця історія могла зберігатися дуже довго тому, що образи, як туман, випарюються. Продовжують жити тільки слова. Живими їх робить тільки наша уява. І ось, ви відкопали цей текст, або викрали його у музеї. І щоб він ожив, вам треба присвоїти його собі, ніби то він ваш і ви його тільки що придумали. І ви розповідаєте те, що переживали самі. Варто дітям повірити в те, що це їх текст, як він миттєво оживає: сухі слова, складені в речення, становляться живими. Діти перестають тараторити, бубоніти, мимрити – вони починають грати! Текст виходить від самого дитячого «Я», що називається у актора іде зсередини. Нажаль, зазвичай, ми стикаємося і в школі і вдома з звичайним зубрінням текста. Але проблема у тому, що зубріння, це акт насильства. Ми намагаємося заштовхнути в дитину те, що вона не грає, не переживає, не відчуває. Текст, нехай навіть самий майстерно написаний, з точки зору дитини – це «сухарі». І який результат? Все, що заходить у свідомість через зубріння, насильство – тут же буде вислизати. Як тільки розказав у дошки, як тільки виступив – миттєво все випаровується. Напевно, вам знайомо те, про що я говорю. І коли дитина попадає на сцену, бачить перед собою велику кількість глядачів, природно, приходить хвилювання і все, що було насильственним шляхом забито у голову – випарюється. Від перенапруження з’являється мандраж і текст випарюється. Знайома ситуація? Я пропоную вам спробувати метод «привласнення тексту». Тому, що як тільки дитина присвоїть текст собі і зробить його частиною себе, одягне його в свої образи, вона його більше нікому не віддасть і запам’ятає на все життя. Історія стане часткою її. Вона буде говорити від себе.





Не спішить заявляти авторські права!

Любий читач, я не пропоную присвоювати собі авторські права Пушкіна, Шевченка, Гоголя і т.п. але я впевнений, що всі вони були б не проти, якщо б їх поезія і проза продовжували б жити у вашій дитині, як частинка освіченості і майстерності, все життя, а не забувалося б за кутом школи. Підводячи підсумки, хочу сказати. Ось ще один шлях до запам’ятовування – присвоєння тексту і дроблення його своїм!спробуйте свій метод і зробіть його своєю звичкою. У наших дітей в студії він працює. Чому б і вам не спробувати?

Корисне для користі!

Ну, а зараз я поділюся з вами ще одною вправою для розвитку пам’яті, образного мислення та уваги. Цю вправу ви зможете виконувати з вашою дитиною, або навчити її саму виконувати вправу у вільний час. Вправа називається «Кінострічка видінь».

Ця і подібні вправи входять до курсу акторської майстерності в нашій театральній студії АртЕко.

Хід виконання:

Отже, почніть називати слова, нанизуючи їх одне за другим, як бусинки, називаючи всі попередні.

Наприклад:

Кішка. Кішка – сонце. Кішка – сонце – дача. Кішка – сонце – дача – мишеня, і т.п. тему для «Кінострічки» можна обирати любу. Важливо, щоб слова були іменники. Дієслова і прикметники не використовуються.
Спочатку ви зможете запам’ятати не велику кількість слів, але якщо ви будете регулярно проробляти цю вправу і при цьому не забуватимете фіксувати результат, то помітите, як ваша «кінострічка видінь» збільшиться багатократно. Спочатку 5, потім 10 і далі 15 слів і більше.

Але це ще не все.

Коли ви навчитесь досить легко виконувати першу частину вправи, запам’ятовування слів, рекомендую ускладнити її виконання і додати темп. Ось як це виконується. Ви вмикаєте метроном, виставляєте на ньому бажаний темп і починаєте називати слова. Необхідно, щоб кожне слово звучало на кожний удар метронома.

Якщо у вас під рукою немає метроному, можна допомагати собі, плескаючи у долоні, або скористатися метрономом он-лайн.

Ідемо далі.

Додайте емоційний стан. Ви називаєте і запам’ятовуєте слова, наповнюючи цей процес різноманітними емоціями: радістю, злістю, сумом і т.п. «Грайте» ваші слова! Поява певного стану ускладнить виконання цієї вправи, що придасть більшу гостроту і навантаження. Вправи на розвиток пам’яті існують у великій кількості і варіаціях. Їх можна знайти у книгах по акторській майстерності. Але спробуйте почати прямо зараз! Проробіть вправу «Кінострічка ведінь»! проробляйте його протягом десяти днів. Зафіксуйте свій результат спочатку і в кінці.

А тепер найголовніше.

Не забудьте! Під кожне слово вимовлене вами, необхідно підкласти образ-картинку. Не дозволяйте собі називати наступне слово, поки воно не наповниться баченням-образом. Запам’ятовуйте не слова, а образи. Тоді процес запам’ятовування буде набагато простішим.

Звичайно ж, існує багато видів пам’яті – це і зорова, і слухова, і емоційна та інші. Ця і подібні вправи входять в курс підготовки актора по системі К.С. Станіславського.

Післямова

В рамках цієї статті я торкнувся лише зорової, слухової та образної пам’яті, оскільки описати у короткій статті всі аспекти і методи роботи з пам’яттю дуже складно. По можливості я буду ділитися своїм досвідом і напрацюваннями у наступних статтях і відео уроках. Сподіваюсь, що кожен з вас винесе зернятка корисних знань і думок, прочитавши цей матеріал.

Що ще?!

Навчіться ставити задачу дитині навіть в грі. Будь яке ваше заняття або репетиція повинні приводити до будь-якого результату. Мотивуйте себе і дитину. Успіхів вам!

© О. Долішній. Художній керівник театральної студії АртЕко